Personal tools
You are here: Home Львів Вулиці Львова Львів - вулиця Зелена
Navigation

Lviv Churches
Lviv Photos, Churches

Квартири подобово Львів
Квартири подобово Львів
 
Document Actions

Львів - вулиця Зелена

Ця красива назва вперше зустрічається у документах 1676 р. і пов'язана з тим, що вулиця проходила серед численних гаїв. У той час це була дорога, що вела у Волощину (Молдавію), тому й називалася Волоською. Вперше ця назва зустрічається 1543 р.

У 1938 р. частину вулиці (від початку до вул. Водогінної) перейменовано у вул. Розвадовського — на честь польського генерала. Частина вулиці (від Водогінної до межі міста) називалася Верхньою Зеленою.

У середні віки вулиця стала пожвавленою транспортною магістраллю, оскільки Молдавія була значним торговим партнером Львова. Але з економічним занепадом Польщі у XVIII ст. дорога майже втратила своє значення.
На початку XIX ст. це була малолюдна околиця, де серед рясної зелені ховалися палаци Замойських, Яблоновських та інших представників вищої аристократії. Справжній розвиток вулиці почався у другій половині XIX ст. Розбудовувалась вона досить швидко. На початку XX ст. тут пройшла лінія електричного трамвая, нині замінена тролейбусною, з виходом на вул. Личаківську. Тут жили представники середніх верств населення — чиновники, лікарі тощо.
Верхня Зелена залишалась малозаселеною ще в 50-х роках XX ст. і нагадувала польову дорогу. Освоєння цього району розпочалося тільки з 60-х років. На колишніх пустирях виросли квартали житлових будинків, низка великих підприємств, зокрема завод фрезерних верстатів, виробниче об'єднання "Іскра".

Будинок № 7. Зведений у 1898 р. Типовий прибутковий будинок того часу. У дворі знаходиться церковна споруда. Колись тут містився монастир домініканців з костьолом св. Урсули, заснований у 1685 р. У 1783 р. під час секуляризаційної реформи він був закритий, а костьол переданий протестантам і перетворений на кірху.

У будинку в 30-х роках містилася профспілка будівельників, розпущена 1936 р. за комуністичну діяльність. Б 1933 р. тут містився кооператив пенсіонерів державних органів безпеки. Він займався охороною від злодіїв і грабіжників приватних квартир, складів, банків, підприємств.

Будинок № 8-10. Спочатку будинки існували окремо. У будинку № 8, зведеному в 1885 р., знаходився дитячий притулок, а пізніше — початкова школа, чоловіча учительська семінарія. Тут містився педагогічний інститут, заснований 1940 р. У 1955 р. інститут був переведений до Дрогобича, а будинок переданий музичній школі.
Будинок № 12. У XVII ст. на цьому місці стояв палац магнатів Лещинських. Пізніше він належав Сенявським і Чарторийським.

Сучасний будинок поставлений на початку 30-х років XX ст. Зараз тут розміщується Інститут бактеріології та мікробіології НАМ України, важливий науковий заклад. Організований він був у 1940 р. на базі інституту Байґеля.
За часів гітлерівської окупації тут містився інститут Байґеля і Берінґа, який займався бактеріологічними дослідами, зокрема розробляв протитифозну вакцину для вермахту. Річ у тому, що ще в 1928 р. професор Львівського університету Р.Вайґель створив вакцину проти висипного тифу. Гітлерівці використали його праці. Досліди гітлерівці проводили безпосередньо на живих людях. Серед цих нещасних був Стефан Банах, математик зі світовим ім'ям.

Будинок № 20. У ньому здавна містилася низка поліграфічних підприємств. Найбільшим серед них був "Атлас".
Ще у 1885 р. у Львові виникла організація "Адміністрація товариства викладачів вищої школи", яка займалася випуском підручників. У 1916 р. вона була перетворена у фірму "Ксьонжніца". Після 1918 р. у цьому ж будинку почав працювати "Атляс" — акціонерне картографічне і видавниче товариство. У 1924 р. "Атляс" і "Ксьонжніца" об'єдналися — виникла "Ксьонжніца-Атляс". Підприємство було невелике. Б 1939 р. на ньому працювала 91 особа.
"Атлас" як поліграфічне підприємство існує і нині.

Тут же в 1914р. містилося "Акціонерне товариство поліграфічної промисловості". З ним був пов'язаний цікавий епізод. У серпні 1914 р. на території Галичини розгорнулися бойові дії Першої світової війни. Австрійські війська, зазнавши тяжкої поразки від російської армії, відступали. Разом з армією з міста втекпи і власті, захопивши з собою міську скарбницю. Коли російська армія зайняла Львів, перед новими властями постали серйозні фінансові проблеми, зокрема проблема розмінної монети. Треба було платити робітникам, виплачувати пенсії тощо. Тоді було вирішено випустити тимчасову валюту — однокронові вони загальною кількістю 100 тис. їх і випускало оце "Акціонерне товариство поліграфічної промисловості".
Будинок № 22. У XVIII ст. на цьому місці стояв палац родини Калиновських, а в XIX ст. — палац графів Замойських. Останнім належав не тільки палац, а й велика ділянка землі, яка доходила до сучасних вулиць Левицького і Багилевича. У 1912 р. палац був знесений, а в 1913 р. на його місці побудували сучасний будинок. Він призначався для приватної гімназії С.Стшалковської. З 1939 р. тут розмішується середня школа № 6.

Будинок № 24. Палац Леваковських, зразок стилю ампір. Наприкінці XIX ст. належав графам Дзєдушицьким, а пізніше був власністю митрополита Андрея Шептицького. В часи гітлерівської окупації Львова тут містився штаб італійського гарнізону, розстріляного гітлерівцями наприкінці 1943 р.

З 1944 р. тут містилася бібліотека педінституту, а після його переведення у Дрогобич — обласна науково-педагогічна бібліотека.

Будинок № 28. У 1914-1915 рр. під час окупації Львова російськими військами тут знаходилась безкоштовна кухня для населення — одна з 11 організованих російським командуванням. Відвідувач міг отримати чай з хлібом та обід — суп і хліб.
Будинок № 62. Цей будинок поставлений на початку XX ст. Тут був центр управління львівським водогоном.
У 1939-1941 рр. містилася аналогічна установа — "Водоканалтрест". Назва зберігається за будинком і установою досі, хоч офіційно вживається інша.

За матеріалами http://ourlviv.il.if.ua/