Personal tools
You are here: Home Львів Вулиці Львова Львів, вулиця Староєврейська
Document Actions

Львів, вулиця Староєврейська

Вона існувала вже у XIV ст., називалася Бидленцою, тому що тут торгували бидлом — великою рогатою худобою. У XV ст. вулиця дістала назву Зарванської (також Серванська, Сербанська), яка вживалася до 30-х років XIX ст. Назва свідчила про те, що вулиця проходила за ровом.
Частина вулиці на схід від Сербської входила до складу єврейського ґетто і була відокремлена від неї стіною. Назви вона спочатку не мала — "вулиця до міського муру", "під муром", "від муру". Назви пов'язані з тим, що вулиця впиралась у Високий мур. І тільки наприкінці XVIII ст. дістала назву Нової Жидівської.

У середині XIX ст. вулиця поділялася на три частини. Від Театральної до Галицької тягнулася вул. Капітульна (назва з'явилася не пізніше 1801 р.), від Галицької до Сербської — Векслярська, від Сербської до Міського арсеналу — Жидівська. Назва "Капітульна" походить від того, що ця ділянка належала римо-католицькому капітулу. Векслярська — від слова "вексляр" (міняйло). На вулиці знаходилися численні міняльні контори.

У 1871 р. всі три вулиці були об'єднані в одну — Векслярську. Але ця назва протрималася недовго. У 1888 р. вулиця була перейменована у вул. Боїмів — на честь середньовічної львівської міщанської родини.
Як уже зазначалося, частина вулиці входила до складу ґетто, і християни тут не селилися. Освоювати її євреї почали порівняно пізно — на початку XVII ст., поступово витіснивши християн.

Про статус львівського ґетто і порядки в ньому розповідалося вище. Але тут треба зробити деякі додатки.
Будинки в ґетто були 2-3-поверховими. Багатоповерхове будівництво почалося тут значно раніше, ніж в інших районах середмістя. Причиною тому, як уже згадувалося, була занадто мала площа заселення. На горищах тулилася біднота. У кам'яницях були внутрішні сходи, у дерев'яних будинках — зовнішні.

Будівництво велось переважно дерев'яне і дуже безладне. Величезна скупченість населення стала причиною епідемій і пожеж. За єврейськими релігійними звичаями готувати їжу в суботу не можна. Тому в п'ятницю добре напалювали пекарську піч і ста вили в неї їжу в кам'яних горщиках, заліпивши устя глиною. Цей звичай, званий чулент, був причиною частих пожеж. Так, велика пожежа 1571 р., під час якої вигоріла вся східна частина міста, почалася з ґетто. Але всі спроби міської Ради заборонити реям дерев'яне будівництво успіху не мали, так само як і спроба зробити план ґетто. Євреї звернулися до короля, і той дозволив їм будувати вони хочуть.
Земля під міським муром належала не місту, а королю. Будинки, які тут стояли, були найдешевшими, але могли бути знесені в будь-який час, якщо цього вимагали інтереси оборони міста. Ця земля не продавалася, а здавалась у вічну оренду — емфітевзис, гроші від якої отримувало місто.

Євреї були конкурентами цехам, дрібним купцям, ті за допомогою короля через Раду домагалися обмежень для євреїв у занятті ремеслом і торгівлею. Євреям було заборонено торгувати горілкою, маслом, жиром, обмежувалися можливості займатися ювелірною справою. Побоюючись контролю і переслідування з боку цехів, євреї ховали товари у підвалах. Там же працювали ювеліри. Зокрема, тут проводилося випалювання золота з парчі. І як неминучий результат — пожежа 1616 р.

Вулиця була небрукованою. На розі сучасної вул. І.Федорова знаходилася криниця. Міським водогоном євреї не користувалися, брали воду з криниць, хоча був Жидівський цуг — нитка водогону. Бода з нього йшла до міської стайні та воскобійні.

Будинки № 30, 32, 34. У XVI (а можливо, і XV ст.) на цьому місці знаходилися міська стайня і воскобійня. У 30-х роках XVII ст. вони були куплені бургомістром євреїв Я. Гомбріхтом і знесені, а на їхньому місці побудовані житлові будинки: 1632 р. — теперішній № 30, 1634 р. —№ 32 і № 34. Усі три будинки мали вікна, прорубані в міському мурі. За прізвищем власника їх називали Гомбріхтівськими.

Будинки № 35-43. Суцільної забудови тут не було ще наприкінціXVIII ст. Стояли дерев'яні будинки, ятки м'ясників, міква (ритуальна лазня), тюрма, дерев'яна школа Бет Гамідраш. Встановити, де знаходився який будинок, дуже важко, оскільки вони не входили у податкові реєстри.
На місці будинків № 39 і № 41 стояли ятки м'ясників. Тут же продавали тканини, зброю, посуд, старий одяг. Наприкінці XVIII ст. всі дерев'яні будинки були знесені, і на місці будинку № 39 поставили житловий будинок, а на місці № 41 — нову Бет-Гамідраш.

Будинок № 54. На цьому місці стояла Велика синагога, яка існувала ще в XVI ст. У 1797 р. її розібрали і в 1799-1801 рр. збудували нову. В 1941 р. була знищена гітлерівцями. У 80-х роках XX ст. площу розчистили, замостили, виклавши цеглою контури стін старої синагоги.

За матеріалами http://ourlviv.il.if.ua