Personal tools
You are here: Home Львів Вулиці Львова Львів, площа Музейна
Navigation

Lviv Churches
Lviv Photos, Churches

Квартири подобово Львів
Квартири подобово Львів
 
Document Actions

Львів, площа Музейна

Конфігурація площі дещо незвична — це не площа в повному розумінні цього слова, а трохи розширена вулиця.
У середні віки це була територія українського кварталу — вул. Руської. Сквер, що прилягає до площі, був у ті часи вулицею "Криве коло". Наприкінці XVIII ст. тут було вже дві вулиці. Вулиця Криве коло тепер звалася Арсенальською і доходила до Підвальної. Паралельно до неї ішла вулиця Зацерковна. їх остаточно знесли наприкінці 20-х років XX ст., а на їхньому місці розбипи сквер.

Сама площа утворилася, мабуть, у середині XVIII ст. після побудови нового костьолу, і тоді ж дістала свою першу назву — Домініканська.

Будинок № 1. Костьол домініканського монастиря. Сам монастир своїм заснуванням сягає ще другої половини XIII ст., коли Констанція, дружина Лева І, запросила в Галичину домініканців. Для них був поставлений невеликий дерев'яний монастир, а в 1405 р. — костьол Божого Тіла. Але вже у 1408 р. монастир згорів. Його відбудували з каменю і цегли, в ґотичному стилі. З монастирем пов'язані деякі історичні події, зокрема драматична історія Гальшки Острозької.

Гальшка, зовсім молоденька дівчина, в середині 50-х років XVI ст. була єдиною спадкоємицею частини величезних маєтностей роду Острозьких, які дісталися їй після смерті батька. Звичайно, бажаючих поправити свої фінансові справи за рахунок посагу Гальшки було багато. І хоча вона не збиралася заміж, на це ніхто не звертав уваги. Першим зробив спробу князь Д.Сангушко, який викрав дівчину. Але скористатися цим він не встиг — його наздогнав і вбив у поєдинку далекий родич Острозьких М. Зборовський. Більшого успіху домігся магнат Лукаш Ґурка, улюбленець короля. Гальшка була повінчана з ним силою. Але мати Гальшки, Беата, користуючись покровительством матері короля Бони, три роки не допускала до дочки небажаного зятя. У 1559 р. Бона виїхала в Італію. Гальшка, рятуючись від законного чоловіка, втекла до Львова і заховалась у монастирі домініканців. Одного дня львів'яни прокинулися від звуків пострілів. Не домігшись нічого умовляннями, Ґурка почав справжню облогу монастиря. Болиняни з особистої охорони Гальшки вперто захищалися. А король наказав львівському старості сприяти Ґурці. Після того як за розпорядженням старости був перерізаний водогін, монастир здався. Але за час облоги Гальшка встигла обвінчатися з князем Семеном Слуцьким. Князь пробрався у монастир переодягненим у жебрака. Проте захистити дружину він не зміг. Гальшку спочатку тримали у Високому замку, а після того як король визнав її чоловіком Ґурку, той відвіз нещасну в свій замок Шамотули (Польща). Але Гальшка так і не визнала його своїм чоловіком, а через кілька років померла. Мешканці Шамотул і досі показують "вежу чорної княгині". Так називали Гальшку, бо вона завжди ходила в чорному одязі.

Ця історія — чудова ілюстрація до порядків, які панували в Польщі XVI ст.

У 1707 р. в трапезній монастиря Петро І підписав угоду з польською шляхтою про спільну боротьбу проти шведів.
У середині XVIII ст. костьол був знесений і почалося будівництво нового (за проектом військового інженера Лна де Вітта). Він був споруджений у 1748-1764 рр. на кошти Ю.Потоцького, в стилі бароко. На фасаді вміщено герб домініканців: пес лежить на книзі, тримаючи в зубах палаючий смолоскип.

Слово латинське, яке означає "домініканці" якщо його розділити, то вийде "пси Господні". Звідси в гербі зображення пса. Щодо смолоскипу, то легенда говорить, що матері Домініка де Гусмана, засновника ордену, перед тим, як вона мала його народити, з'явився ангел і сповістив: "Ти народиш смолоскип, який спалить ворогів святої віри". Якщо врахувати, що домініканці протягом кількох століть керували інквізицією, то легенда набуває ціпком реального змісту. Книга — символічне зображення Святого Письма — символ віри, яку охороняє орден.

Дзвіниця збудована у 1865 р. за проектом Ю.Захаревича.

У 1818 р. після ліквідації монастиря у його приміщенні відкрили гімназію. В ній навчався М.Шашкевич — видатний український письменник і громадський діяч, який очолював "Руську трійцю".
У костьолі — низка надгробків, найбільш цінний серед яких надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньовідомого скульптора Б.Торвальдсена. Львівська школа скульптури представлена пам'ятником губернаторові Галичини Гауеру роботи А.Шімзера-старшого. У 1880 р. встановили барельєф знаменитому польському художнику А.Ґротґеру (автор Б.Гадомський).

У костьолі знаходилася ікона Богородиці. За легендою, в X ст. її привезла до Києва візантійська принцеса Анна, наречена князя Володимира. Пізніше ікона належала галицько-волинським князям. Однак дослідження показали, що ікона написана в XVI ст. Нині вона зберігається в Ґданську, в костьолі Матері Божої Звитяжної.
Частина монастиря зайнята обласним архівом. Трапезна використовується за прямим призначенням поліграфічним училищем. А в костьолі та другій частині монастиря в 1972 р. після ґрунтовної реставрації приміщень був відкритий Музей історії релігії та атеїзму (нині — історії релігії). Зараз музей займає приміщення частини монастиря, а храм віддали віруючим.



За матеріалами http://ourlviv.il.if.ua