Уже наприкінці XVI ст. називалася "Дорогою за оленем". Назва пов'язана з тим, що на місці нинішнього будинку № 45 по пл. Ринок стояв будинок, що називався "Під оленем". Вулиця закінчувалася тупиком. Сучасну протяжність дістала у 1861 р., коли було знесено будинок вірменської родини Августиновичів. Частина будинків вулиці увійшла до складу вул. Вірменської.
Називалася також Вірменською бічною і Вірменською поперєчницею. З 1871 р. називалася вул. Ґродзіцьких — на честь двох братів, польських військових діячів XVII ст. У грудні 1949 р. з нагоди 375-річчя українського книгодрукування дістала сучасну назву.
Будинок № 3. Споруджений близько 1543 р., належав Штанцепю Шольцу. Раніше на фасаді стояла статуя Богородиці, тому він і називався "Під Богородицею". Перебудований наприкінці XVIII ст. У 50-х роках XIX ст. належав Е.Бознанській, яка заповіла його у 1858 р. закладові незрячих. Ця установа володіла будинком, здаючи його приміщення в оренду, до 1940 р.
Будинок № 4. У 1888-1894 рр. тут містилося товариство співаків "Лютня", засноване 1881 р.

За матеріалами http://ourlviv.il.if.ua/